Не шантажуйте дитину ніколи, навіть у «виховних» цілях. Недопустимі вислови на кшталт «поводься чемно, а то я ніколи тебе не любитиму», «не зробиш те-то, не отримаєш цього» тощо.
Не сваріть дитину за те, що вона не поділилася з кимось іграшкою. Свої речі дитина має право не давати, як, власне, і дорослий.
Не підганяйте дитину в будь-яких діях, а попереджайте її заздалегідь про те, що плануєте, скажімо: «зараз дочитаємо книжку, а потім погуляємо на вулиці».
Не обманюйте дитину. Навіть, якщо вам здається, що це їй на користь.
Не принижуйте гідність дитини, не спілкуйтеся з нею зверхньо. Щоб дитина почула і відгукнулася, підійдіть до неї, присядьте до рівня її очей, усміхніться і лише потім попросіть щось зробити або не робити.
Не критикуйте дитину в її присутності, не ставте перед нею завищені вимоги. Оцінювати можна лише дії, але не саму дитину.
Не забороняйте дії, які безпечні для життя і здоров’я. Забороняючи щось, обов’язково поясніть дитині, чому це небезпечно.
Не пояснюйте правила поведінки під час інциденту — істерики, агресії, упертості тощо. У такі моменти просто пожалійте, а потім у спокійній обстановці з’ясуйте причину та обговоріть небажану поведінку.
Не підвищуйте голос на інших, зокрема й членів сім’ї, та не принижуйте їхню гідність. Пам’ятайте, що ваша поведінка і ставлення до інших — зразок для наслідування.
Не забороняйте дитині виявляти почуття. Вирази на кшталт «як тобі не соромно», «ти ж дорослий хлопчик, а плачеш, як маленький», «на тебе люди дивляться і сміються» недопустимі!